Корені методу — у психоаналізі Зигмунда Фройда, проте нинішня психодинамічна терапія коротша й побудована на живому діалозі. Фройд на зламі XIX і XX століть висловив думку, яка тоді шокувала: багато що в наших вчинках визначає несвідоме, тобто почуття й мотиви, яких ми в собі до кінця не помічаємо. Його ідеї переглядали й доповнювали кілька поколінь аналітиків — так з'явилися его-психологія, теорія об'єктних стосунків Мелані Кляйн і Дональда Віннікотта, теорія прив'язаності Джона Боулбі. Ці школи перевели розмову з «потягів» на досвід ранніх стосунків, на прив'язаність і на ті образи себе та інших, які людина виносить із дитинства.
Слово «динамічна» в назві стосується того, що відбувається всередині: бажання, страхи, заборони й почуття тиснуть одне на одне, і далеко не все з цього людина усвідомлює. Скажімо, хочеться відпочити, а внутрішній голос називає це лінощами. У терапії ми працюємо саме з такими зіткненнями: даємо слово кожній стороні, і тоді на виснажливу боротьбу із собою йде менше сил.
На практиці це зустрічі з терапевтом віч-на-віч, найчастіше щотижня, у формі звичайної розмови. Ніхто не вкладає вас на кушетку й не мовчить за спиною: терапевт ставить запитання, ділиться тим, що помічає, а темп ви обираєте разом.
Класичний психоаналіз — інша історія, хоча їх часто плутають. Там людина лежить на кушетці, приходить кілька разів на тиждень, а сама робота розтягується на роки. Окремої такої послуги в New Leaf немає. Психодинамічна терапія — його сучасний і гнучкіший нащадок: глибина роботи з несвідомим та сама, проте зустрічі легше вкласти і в робочий графік, і в сімейний бюджет.
Серед усіх видів психотерапії цей метод тяжіє до глибинного краю; на протилежному — короткі програми, які беруться за один конкретний симптом.