Термін «арт-терапія» запропонував британський художник Адріан Гілл у 1942 році. Одужуючи від туберкульозу в санаторії, він помітив, що малювання відволікає від хвороби й повертає відчуття життя, — і почав займатися малюнком з іншими пацієнтами. У 1940-х ідею підхопили у США: Маргарет Наумбург розглядала малюнок як шлях до несвідомого, який потім проговорюють словами (динамічно орієнтований підхід), а Едіт Крамер, що працювала з дітьми-біженцями, наголошувала — зцілює вже сам творчий процес, а не пізніша інтерпретація. Ці два полюси — «арт-психотерапія» і «мистецтво як терапія» — існують і досі. З 1969 року арт-терапію як окрему помічну професію представляє Американська арт-терапевтична асоціація (AATA).
Метафоричні асоціативні карти (МАК) з'явилися пізніше. Наприкінці 1970-х канадський художник і викладач історії мистецтва Елі Раман створив першу колоду — «OH-cards»: він хотів «винести мистецтво з галерей» і зробити його приводом до щирої розмови. Психотерапевтичний бік карт розвинули психотерапевт Джо Шліхтер і видавець Моріц Егетмаєр, який заснував видавництво OH Verlag і поширив колоди світом. Важливо розуміти: карта тут — не «пророцтво» й не езотерика. Це проєктивний інструмент, набір навмисно неоднозначних образів, у які кожна людина «вчитує» власний зміст, — саме тому та сама карта в різних людей викликає різні історії. Сьогодні МАК набули великої популярності серед практиків, зокрема в україномовному та російськомовному просторі, як зручний спосіб почати й поглибити розмову.
І арт-терапію, і МАК об'єднує головне: вони працюють не через логічні пояснення, а через образ. Різниця лише в акценті — в арт-терапії ви створюєте образ самі (малюнок, колаж, робота з глиною), а в роботі з картами образ уже готовий, і ви на нього відгукуєтеся. У New Leaf ми свідомо не подаємо це як окрему «школу лікування мистецтвом»: арт-терапія та МАК для нас — це інструменти в складі терапії, якими володіють багато наших фахівців і які вони добирають під конкретний запит.
На практиці арт-терапія — це широкий спектр форм: малюнок олівцями чи фарбами, колаж із вирізок, ліплення з глини, робота з піском чи з готовими образами. Метафоричні карти теж бувають різні — колоди з портретами й обличчями, сюжетами й ситуаціями, ресурсні набори, окремі колоди для роботи з дітьми. Конкретну форму фахівець добирає під ваш вік, запит і те, що вам ближче, тож досвід щоразу індивідуальний — комусь легше малювати, а комусь відгукуватися на картинку.