Перейти до вмісту

Napster

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Napster
Типфайлообмінна мережа
РозробникиДжордан Ріттер, Шон Феннінг, та Шон Паркер
Перший випуск1999
Операційна системабагатоплатформна
Доступні мовиБагатомовна
Ліцензіяпропрієтарна
Вебсайтwww.napster.com

Napster — сервіс обміну музикою, заснований Шоном Феннінгом, Джоном Фаннінгом і Шоном Паркером, який з'явився в Інтернеті в 1999 році[2] і діяв по липень 2001 року.

Назвою сервісу став псевдонім Шона. Він дозволяв легко обмінюватися аудіофайлами з іншими людьми через Інтернет[3], що призвело до звинувачень у порушенні авторських прав з боку музичної індустрії.

Історія

[ред. | ред. код]

Шон Феннінг разом із двома своїми онлайн-друзями, Джорданом Ріттером з Бостона і Шоном Паркером з Вірджинії, запустили першу версію Napster у червні 1999 року. Феннінг хотів знайти простіший спосіб обмінюватися музикою у форматі MP3, ніж за допомогою IRC або Lycos. Napster був піринговою мережею, хоча і використовував центральний сервер в Інтернеті, оскільки обмін файлами відбувався безпосередньо, без участі центрального сервера. Цей принцип роботи дуже схожий на принцип роботи протоколу IRC. Хоча існували мережі, які сприяли обміну файлами (наприклад, IRC, Hotline, USENET), Napster спеціалізувався виключно на музиці у форматі MP3 і пропонував користувачам зручний інтерфейс. В результаті з'явилася файлообмінна мережа, популярність якої росла завдяки величезному вибору музики, доступної для завантаження.

Технологія

[ред. | ред. код]

Піринговий підхід Napster був революційним: програма Napster шукала MP3-файли на комп'ютері, на якому вона була встановлена, і повідомляла про результати на центральний сервер в Інтернеті, куди також надходили пропозиції та пошукові запити інших учасників. У відповідь на запит сервер повідомив IP-адреси комп'ютерів, які пропонували шуканий музичний файл. Після цього обидва клієнти мали змогу з'єднатися безпосередньо один з одним і скопіювати музичний твір. Багаторазове завантаження з кількох джерел, як це пізніше з'явилося в інших мережах обміну музикою, в офіційному клієнті було неможливим.

Napster і спільнота

[ред. | ред. код]

Napster був першим найбільш швидкозростаючим сервісом обміну файлами і мав значний вплив на інтернет-спільноту. Це можна пояснити безкоштовним характером системи та привабливим контентом. Незадовго до свого занепаду в лютому 2001 року спільнота Napster налічувала близько 80 мільйонів користувачів по всьому світу, 1,6 мільйона з яких постійно перебували в мережі; лише в січні 2001 року обсяг обмінюваних файлів склав близько двох мільярдів[4].

Юридичні кроки та закриття

[ред. | ред. код]

Система сервер-клієнт, яка покладалася на центральний сервер в Інтернеті для пересилання пошукових запитів, виявилася катастрофічною для Napster. Це дало змогу правовласникам музичної індустрії та RIAA (Американська асоціація компаній звукозапису) подати на Napster до суду[2] і вимагати закриття серверів. Зрештою, Napster був змушений встановити фільтруюче програмне забезпечення, яке ніколи не працювало належним чином, оскільки користувачі могли винахідливо обходити фільтри, перейменовуючи файли (Metallica на EtallicaM або acillatem тощо). Бертельсманн раніше придбав Napster в результаті сенсаційного на той час перевороту, спочатку у формі позики з можливістю конвертації її в акції пізніше. Зрештою, однак, Napster був закритий у своєму первісному вигляді в липні 2001 року[5][6].

Причиною закриття «Napster» стала поява демо-версії пісні «I Disappear» гурту «Metallica» за кілька днів до її офіційного виходу. Це розлютило учасників групи, особливо барабанщика Ларса Ульріха, з чиєї ініціативи був складений позов проти компанії.

Після пропозиції про покупку за 2,43 мільйона доларів США контрольного пакету акцій, зробленого компанією розваг для дорослих «Private Media Group», бренд і логотипи були придбані на аукціоні банкрутів компанією «Roxio Inc», яка використовувала їх для перетворення музичного інтернет-сервісу «Pressplay» у платний сервіс Napster 2.0.

У вересні 2008 року музичний сервіс «Napster» був викуплений американською компанією «Best Buy» за 121 млн доларів.

Пізніше

[ред. | ред. код]

Завдяки кільком альтернативним серверним реалізаціям, оригінальний протокол Napster пізніше використовувався в інших місцях. Найважливішим сервером (історично) був OpenNap(інші мови). Опублікувавши протокол, він дозволив реалізувати кілька (переважно з відкритим кодом) клієнтів. Однак, найбільш часто використовуваною реалізацією пізніше став SlavaNap.

Napster у фільмах

[ред. | ред. код]

У фільмі «Пограбування по-італійськи» персонаж Лайл стверджує, що він є винахідником Napster. Його колишній сусід по квартирі Шон Фаннінг нібито вкрав диск із програмним забезпеченням. Сам Шон Фаннінг з'явився в епізодичній ролі у зйомках флешбеку. Napster також згадується у фільмі «Соціальна мережа», де Джастін Тімберлейк грає засновника Napster Шона Паркера.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. La historia de Napster: Cómo cambió para siempre la forma de escuchar música
  2. а б Anklage gegen MP3-Tauschsite. heise online (нім.). 8 грудня 1999. Процитовано 26 червня 2025.
  3. Fusco, Patricia. ISP-Planet - ISP Politics - Napster brings campus networks to their knees. www.isp-planet.com. Архів оригіналу за 19 жовтня 2011. Процитовано 2 липня 2025.
  4. Matthew Green: Napster Opens Pandora’s Box: Examining How File-Sharing Services Threaten the Enforcement of Copyright on the Internet. (PDF; 2,05 MB) In: Ohio State Law Journal, 63 Nr. 2, 2002, S. 799–819.
  5. Napster zur Schließung gezwungen. heise online (нім.). 12 липня 2001. Процитовано 26 червня 2025.
  6. Leswing, Kif (25 березня 2025). Napster pioneered music sharing over 25 years ago. It just got bought for $207 million. CNBC (англ.). Процитовано 2 липня 2025.

Посилання

[ред. | ред. код]