Mitsui Group
| Тип | конгломерат бізнес[1] і Кейрецу |
|---|---|
| Правова форма | конгломерат |
| Галузь | конгломерат |
| Засновано | 1876[1] |
| Засновник(и) | Masuda Takashid |
| Штаб-квартира | Токіо |
| mitsuipr.com(яп.) mitsui.com/jp/en/index.html | |
| | |
Міцуї (яп. 三井グループ — Міцуі гурупу, англ. Mitsui Group) — японська промислово-фінансова група, до складу якої входить біля 80 компаній. Була створена наприкінці 1950-х років на основі частини підприємств, установ і закладів розпущеного після Другої світової війни Американською окупаційною владою дзайбацу Міцуї, що, у свою чергу, виникло на початку 20 століття і було пов'язано з родиною Міцуї, бізнесова діяльність якої відома з 17 століття.
Основними компаніями групи є Mitsui & Co. (генеральна торгова компанія), Sumitomo Mitsui Banking Corporation, Nippon Paper Industries, Pokka Sapporo Holdings, Toray Industries, Mitsui Chemicals, Isetan Mitsukoshi Holdings, Sumitomo Mitsui Trust Holdings, Mitsui Engineering & Shipbuilding, Mitsui O.S.K. Lines і Mitsui Fudosan.
У 17 столітті родина Міцуї тримали крамницю у Мацусаці (тепер в складі префектури Міє) і згодом відкрила ще й ломбард. Пізніше Мацуї відкрили магазин у Едо (тепер Токіо), столиці країни. У 1673 році Міцуї Такатосі відкрив ще один магазин одягу у Ніхонбасі — діловому центрі Едо. У 1683 році сьогунат надав дозвіл на створення в Едо грошових обмініників (рьогаетен). «Обмінні пункти» Міцуї полегшували перекази грошей, позбавляючи своїх клінтів від ризику бути обкраденими при перевезенні готівки.
У 2-й половині 19 століття, після реставрації Мейдзі, бізнес Міцуї зміг розширитися, поступово досягнувши рівня дзайбацу. Одним з факторів стало те, що ще до реставрації, на кінець епохи Едо, бізнес Мейдзі вже набув великого розвитку. Крім того, управителем бізнесу було найнято людину, що мала зв'язки у владних структурах. Основними напрямками діяльності дзайбацу Міцуї на ранньому етапі було виробництво тканин, фінанси та торгівля, перші два з яких були успадковані від періоду Едо.
Згодом дзайбацу Міцуї увійшла в гірничодобувну промисловість, коли придбала шахту як заставу за рахунок позики. Міцуї поступово диверсифікувала свою діяльність. Диверсифікація відбувалася в основному в суміжних областях з метою використання накопичених можливостей.[2]
1 липня 1876 року був заснований Банк Міцуї, перший приватний банк Японії, президентом якого став Масуда Такасі (1848—1938). На початку 20-го століття Міцуї було одним з найбільших дзайбацу, що мав бізнес в багатьох галузях економіки. До 1900 року основними в ньому були «Міцуї і Ко» і гірнича компанія Міцуї. Крім того, Міцуї вкладала гроші в морські перевезення для підтримки своєї торгової діяльності, а також інвестувала в пасажирські перевезення.
У 1920-х роках, коли японська чорна металургія переживала спад і заводи потребували фінансування, дзайбацу Міцуї придбала металургійні заводи Камаїсі, Ванісі і Японський металургійний завод (Ніхон Сейко-сьо).[3]:94
Коли Великобританія вийшла з золотого стандарту в 1931 році, в розпал Великої депресії, було виявлено, що Банк Міцуї і «Міцуї і Ко» спекулювали навколо цієї угоди. Це викликало політичний розбрат в Японії і призвело до вбивства виконавчого директора Міцуї Дена Такуми.
Після Другої світової війни, у 1947 і 1948 роках американською окупаційною владою було ліквідовано систему дзайбацу. Під розпуск потрапило і дзайбацу Міцуї, яке розпалася на багато окремих компаній.
У 1950-х роках, коли окупація Японії закінчилася, деяким компаніям було дозволено знову об'єднатися. В Японії почалося утворення об'єднань компаній, відомих як кейрецу. Центральними фірмами в кейрецу Міцуї стали Банк Міцуї і «Міцуї і Ко». Міцуї дещо відстала від своїх конкурентів «Міцубісі» та групи компаній Сумітомо у реорганізації. Банк Міцуї, який повинен був бути основним постачальником капіталу групи, скоротився в розмірах через крах після війни, що призвело до зниження згуртованості конгломерату. Багато компаній, які колись входили до складу Міцуї, стали незалежними або пов'язаними з іншими конгломератами. Зокрема, Toshiba, Toyota Motors і Suntory, які колись входили до складу Mitsui Group, стали незалежними, а Toyota Group стала самостійним конгломератом.
- ↑ а б в ROR release v1.0 — v1.0 — 2022. — doi:10.5281/ZENODO.6347575
- ↑ Odagiri, Hiroyuki (1996). Technology and Industrial Development in Japan. Oxford University Press. p. 76. ISBN 0-19-828802-6. (англ.)
- ↑ Seiichiro Yonekura. The Japanese Iron and Steel Industry, 1850—1990. Continuity and Discontinuity. London, New York, 1994. ISBN 9780230374843, 0230374840 (англ.)
| Це незавершена стаття про підприємство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |